Роз*ятрило болем Душу,
від образи на Життя…
Пережити біль свій мушу,
та обрати каяття…
Коли мої очі плачуть,
не шукаю винних я,
не планую помсти здачу,
бо то помилка моя…
Я навчала своїх дІток,
щоб зріклися від жалЮ,
та помилка моя свідок,
і сама себе виню…
Захистити побажала
рідну душу від біди…
Болю гнівного зазнала,
неповаги і злоби…
Як то можна помилитись,
рідній нені у Житті?
Щоб отак слізьми умитись,
у відвертому вірші...
07.02.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056876
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2026
автор: ВАЛЕНТИНАV