Йду, назустріч старець преться,
Ще не впав, встоять вдається.
Що погнало, ще й в негоду,
У лиху, слизьку погоду.
Ледь ступив і посковзнувся,
Став, зі страхом оглянувся.
Люди спереду, праворуч,
Повз проходять, чи ліворуч....
Молоді й пани солідні,
Не цікавлять їх ті злидні.
Хто пішов у непогоду,
В світ шукать собі пригоду.
Хто ж погнав стару людину,
Десь іти в лиху годину?
Бо старим теж треба жити,
Десь узяти їсти й пити.
Тож шановні, не біжіть,
Цим стареньким поможіть.
Про своє майбутнє дбайте,
Руку немічним подайте.
Бо життя як день минеться,
І самим уже прийдеться.
Десь розгубленим стояти,
Й допомогу виглядати.
Із побаченого.
В. Небайдужий.
Лютий 2026 рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056875
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2026
автор: Небайдужий