Звуки - стіни сприймають її кроки,
В куток відштовхується тихий стогін,
Справді, разом були, цілих три роки?
Відлунням ледь відбилось на підлозі.
Вмить зупинилась, зазира до вікна,
Хотілось так, запитати відверто,
Не до вподоби одиноке життя?
Ковзнула усмішка хитро, химерно.
А ти, чи пам’ятаєш останню мить?
Гучні слова «Потрібно розлучитись»,
Почувши й досі під серденьком щемить,
Тепер не варто навіть і молитись.
Явився, неначе сніг серед літа,
Моє кохання, від тих пір минуло,
А я ж, тебе ждала, як сонця, світла,
Щоб до життя, навіки надихнуло.
Чаша любові, вже висохла ущент,
Все не відвизначності, що є між нас,
Води святої, не вип’єш відтепер,
З моїх долонь, вогонь кохання погас.
Як вирок: » Нам потрібно розлучитись»,
Закарбували стіни й моя душа,
Тому, на себе лише маєш злитись,
Тобі ж, я знов щиро бажаю добра…
Бо з іншим, я уже давно щаслива.
28.12.25 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056867
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2026
автор: Ніна Незламна