Зима шаліла - її лютий половинив,
прохожі куталися, ковзали і грузли,
а ми щасливі у тенетах хуртовини
стояли осторонь від всіх.
Землею
Тузли.
З твоїх очей на білий сніг летіли іскри.
Мені здавалося, що я за крок до лиха,
коли твоя усмі́шка рухом променистим
мій спокій крала, наче тать.
Злочинно.
Тихо.
Я відчував тоді, в столичній заметілі:
ти - мій вогонь, що зігріває, а не палить
і залишає ніжні опіки на тілі
тепло обіймів і очей.
Постійне.
Стале.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056855
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2026
автор: К0ВАЛЬ