Їду в маршрутці,
дивлюсь у вікно -
Там обличчя
І кожне серце хоче добрих слів.
Люди мають жити як янголи,
Вони - не машини,
Любити одне до одного,
Простягати крила замість кулаків.
Лікувати рани
Що завадав їм час,
Ніхто цього не зробить
крім нас.
Ми ж могли б літати як янголи,
Коли б вчитися любити так
Як той гігант, що тримає небо, що тримає
Землю на своїх плечах.
Хтось спішить,
А хтось мовчить,
Бо звик бути з краю,
Наче він не знає,
Його хата з краю
Та й віни немає.
Але варто глянуть просто в очі
Щоб побачить: всі ми люди.
Неважливо навіть росіянин,
українець чи германець, всі ми - просто люди,
Щоби там не говорили.
Росіян так як і україців -
На дорозі зловили
І що ви вороги - взяли й внушили.
Люди мають жити як янголи -
З любов’ю одне до одного.
Не суди
Коли не знаєш
Скільки сліз заховано в словах,
Просте "вибач" інколи сильніше
За танк.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056854
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2026
автор: oreol