Здається, знов заряджене повітря,
Тривога зайве підіймає тиск.
Найбільше за дітей малих боїшся,
Небажані думки вкладаєш в лист.
Хай вітер занесе його на полюс,
Залишить десь під ковдрою снігів.
Звичайне знов життя своє продовжу —
Не лишиться ні згадки, ні слідів.
Нав'язливі думки — куди їх діти?
Вони, як купа зайвих нам речей.
На вогнищі їх краще всі спалити,
А річечка життя нехай тече.
Землі потрібні чисті, сині води,
Господарі порядної душі.
Не місце лиходіям на свободі —
Думки вже за клітинками в листі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056853
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2026
автор: Grace