Щось визріває між думок і слів,
Мов ягоди шипшини духовиті,
Що лозами чекання оповиті
В туманному світанку ранніх снів.
Щось рожевіє проміж сивих хмар,
Примар й лещат сталевих попід серцем,
Виблискує захованим люстерцем
І провіщає розпалити жар,
Зане́сти так дале́ко й так легко́,
Сховати ніжним коконом від бурі
Шарами шоколадної глазурі
В розтоплене пташине молоко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056838
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2026
автор: Емма Конвалiя