Стоїть вже осінь у зажурі в тумані
Вітер зірвав осінні яблука ранні.
Похилився Верес наче старий дід
на отавах паморозь лишає слід.
Золота осене , осене, осене !
Не лякай дощем, мене і грозами.
Я не хочу йти у листопад, до зими,
Там де згорає листя, вогнем у дими .
Відлетіли білі гуси у вирій , в даль !
Осінь накинула на плечі шаль.
Глянь кохана, ще цвітуть жоржини для нас
І дарують у барвах - золотий час
О кохана ще не вечір - не пізній час !
Ще бабине літо квітує для нас .
Хоч срібна нитка на скронях у волоссі
Це полудень життя - золота осінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056817
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2026
автор: Чайківчанка