Понад Дніпровськими плавнями
труби заводів димлять.
В липні гойдаємось плавно ми:
сонце, Дніпро і каяк.
Зграйка качина над човником
квапиться навпереріз.
Чаплі мовчання загорнуте
ув очерет-верболіз.
Крапає, в'язне у вечорі
сонячний мед золотий.
Верби шепочуть приречено:
"В пошуках долі – лети..."
З жовтого пластику лодія.
Золотом грає весло.
З міста із поглядом злодія
що мене в плавні вело?
З бежевим кремом замішана
неба лазур неземна.
Чи заримується з віршами
ця річкова низина?
Так, ніби здавна кимсь велено,
в плавнях вирує життя.
Пасок кошлатої зелені
небо і плесо розтяв.
Хтозна, чи стрінемось скоро ми?
Тріснули плани, мов скло.
Па, Січеславе нескорений!
Може, колись ще повторимо...
небо, Дніпро і весло?
© Сашко Обрій.
15.07.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056792
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2026
автор: Сашко Обрій