Така холодна, але ж яка красива,
Морозить поглядом, але ж яка крихка,
Як встигнеш сніг зігріти у долоні,
Вона стає немов стрімка ріка …
Така квітуча, неймовірно мила,
Оголена вплітається у сон,
Беззахисна і до межі правдива,
І руйнівна до хтивих заборон …
Яка гаряча і яка нестримна,
Яка пекуча у емоціях своїх,
Приходить ніч, на дотик милостива,
Сиджу мов в’язень біля твоїх ніг …
Кудись ідеш, та ні, кудись втікаєш,
Збираєшся у подорож свою,
Ти повернулась, мов мене не знаєш,
І відбираєш руку нічию …
Вас четверо, тепер я зрозумів,
Шкода, що сталося усе так пізно,
Збираю залишки із мрій, обійм і слів,
Ранкові докори й пробачення навічно …
* Жінка – осінь, жінка зима, жінка – весна і жінка – літо
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056791
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2026
автор: Дружня рука