Сиджу тихенько біля твоїх ніг,
І кутаю у плед тебе матуся.
Хворобу не пущу на наш поріг,
За тебе я сьогодні не боюся.
Осінній вітер за вікном затих,
Ніяк з думками я не розберуся: -
Навіщо в Світі лихо множить гріх?
Який постійно мов би дзиґа в русі…
Тебе не вберегло життя рідненька,
Пішла раптово в засвіти ти ненька…
Лишилися лиш спогади сумні.
Руйнує Альц…невидимий всю пам`ять,
І замість неї тільки білі плями…
Земля вкриває невідомі дні…
27.01.2026
сонет написано під час вимкнення ел.енергії
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056749
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2026
автор: Тетяна Іванова - Юртина