ВОГОНЬ НАДІЇ
Горить вогонь в печі́ в старенькій хаті,
Тріщать дрова́, розсіюючи тьму.
Тут спогади надіями багаті,
Гортати, як альбом, я їх візьму́.
Бабуся тихо молитви́ шепоче,
Щоб оминали кулі на війні,
А смерть усім там загляда у очі,
Бо неньку не відда́ли сатані.
Вогонь цей — наче серце із мольбою,
Він зігріває віру у святе,
І попри все, над змученою грою,
Тут мирне завтра з попелу зросте.
Нехай тепло це кожного зігріє,
Хто в бліндажі чи в холоді доріг,
Чекаєм мить, що нам звитягу всіє,
Щоб воїн повернувся на поріг.
На стінах тіні від вогню із пе́чі,
Минуле з майбуттям у них сплело́сь,
Хоч холод огорта й торка за пле́чі,
Та в душах наших світло збереглось.
Пригорне мати знову сина вдома,
Сховає в зморшках рук увесь той біль,
Відсту́пить враз виснажлива вся втома,
Розвіється тривог солоний хміль.
Надія у домівці все жевріє,
Там пахне хлібом і святим теплом.
Минеться ніч, і сонце заясніє
Над нашим вільним, рідним нам селом.
02.02.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056697
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2026
автор: КОРОЛЕВА ГІР