Ніби яблуко стежкою Літо котилось до Осені
У вечірнім саду, де спадало вже листя з гілок.
Поціловані променем сонця, на захід спрямованим,
Ми на зустріч ішли один одному, за кроком крок.
Не спинялися ні на хвилинку, не відпочивали,
Несли кошика з вірністю, ніжністю, щастям, теплом.
Лише мружили очі, як сонце блищало у далі.
Та гадали чи ж подорож ця приведе у любов.
Привела, мов за руку малят, ні на йоту не схибила,
Усміхнулась привітно й лишила коханих удвох.
Ми в цій осені щастям з тобою, Коханий, насичені,
У вечірнім саду, де опало все листя з гілок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056695
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2026
автор: Таша Прокова