Україно моя! Що сталося з тобою?
Чи ти сирота? Чи стала вдовою?
Народ України пишався собою!
Чому ж управляють чужинці тобою?
Душею і серцем народ тебе любить!
Чужий володіє, тебе він погубить.
Життя віддаємо, щоб вільно жити.
Чужий управляє, щоб себе збагатити.
Чому ж ревно, чужинців шануємо
І себе, і чужинців однаково любимо.
Свою долю вручаємо на чужі руки
І довіряємо чужим і терпимо муки.
Що то за доля? Що то за віра?
Та й шанує чужинець нашу віру і довіру.
Ми Матінку-Неньку встеляємо тілами.
Чужинець врожай збирає грошами.
Ми ж Українці вільні від Роду,
В нашій крові древня віра і свобода.
Хай свіча Роду в серцях запалає,
Або згоримо, або на весь світ - наша Доля засяє.
Лютий 2026 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056674
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2026
автор: Сокол