Пора мені збиратися в дорогу
В ту сторону, де вічний Арарат
Монахам видно ясно із порогу,
І з ними я молитись буду Богу
За плодовитий і рясний гранат.
Я спущуся з ченцями у долину,
Де теплі весни зваблюють сади,
І похвалю їх сніжну верховину,
Де дикий птах шукає батьківщину,
А гость з-за моря - хліба та води.
Як прийде час покинути обитель,
Мене розбудить сідланий тарпан,
І верхи я, як той тутешній житель,
Чи юний цар, чи краю управитель,
Поскачу вранці в сонний Єреван.
3.02.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056657
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2026
автор: Василь Гаврилишин