Троє друзів у відпустці,
Не хотіли щось робити,
Пообідали в Миколи –
Почали дружин хвалити.
-Вчора,- Коля каже,- йду я,
Щоб зерна насипать курці,
Зачепивсь за штахетину –
Розірвав рукав у куртці.
То моїй дружині Олі
Удалося так зашити:
Де ціле, а де подерте,
Навіть важко відрізнити.
-Ось годинник, подивіться,-
Каже Вова, сівши боком,-
Рубав дрова, в стіну вдаривсь,
Скло розбилось ненароком.
-Це дрібниці,- жінка каже,-
Все так склеїла майстерно:
-Дивись,- каже,- як новенькі,
І не треба йти в майстерню.
-Моя випере сорочку,-
Голос подає Микита,-
Чи брудна вона, чи чиста –
Теж не можна відрізнити!
-Раз ми, хлопці, тут зібрались,
Є поважні в нас причини
Випити і закусити –
Бо прекрасні в нас дружини!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056649
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2026
автор: Катерина Собова