І знову сльози, біль вбиває,
Куди б сховатись від війни,
Цей гул сирени, дрон літає,
Примарний захист, дві стіни.
Зграї ракет круками з смертю,
Летять і смерть комусь несуть,
Ми всі тут цілі - мирні жертви,
Не винні ми, як це збагнуть?
Схиліться Янголи над нами,
Хоч ваше зранене крило,
Тримайте стіни ці руками,
Собою щоб закрити скло.
Ти , Боже наш, спини ракети,
Врятуй людей своїм хрестом,
Щоб справедливості вендету,
Вершив лиш Ти своїм Судом.
Хоч ми всі грішні - твої діти,
Прости гріхи нам - не карай,
Ворог іде, щоб нас тут вбити
Щоб поневолити наш край.
Твоя є справедливість, Боже,
Свята могутність з Твоїх рук,
Нехай ця правда переможе,
Вже досить нам війни та мук.
Ми погляд зводимо до Тебе,
Ще Ангелу трубить не час,
Коли прийдеш до нас із неба,
Коли Твій Суд розсудить нас?
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056648
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2026
автор: синяк