Кида́ють чуття від межі до безкраю,
Немовби живу паралельні життя:
В одно́му вікую, в друго́му вмираю
Між щиру без віри і без каяття.
Колись я закохана, наче востаннє,
Навіки-віків даю вічний обіт...
А десь я могутня, мов боги прадавні,
А десь я мізерна, як рваний чобіт.
В якомусь житті я кричу і лютую,
В якомусь ховаюсь від хижих гримас…
І дзеркало все потойбічне таврує,
Що поряд і потайки і водноча́с…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056646
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2026
автор: Емма Конвалiя