Горчак Григорій Федорович (26.07.1981 – 25.07.2014) Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Польове
Він був звичайним, а можливо, й ні…
Про це не повідомила нам доля.
Та все перевіряється в війні:
Він точно був борцем за нашу волю…
Одного дня Горчак лиш не дожив,
Щоб досягти Ісусового віку…
Чи то хтось так йому наворожив?
Все ж прапорщик був справжнім чоловіком.
Зростав він на Одещині, в селі,
Тож не боявся труднощів, роботи.
Господарем хотів стати полів,
Доки потрапив на кордон у роту.
У Білгород-Дністровському служив –
Беріг кордони, як зіницю ока,
І міг би довго чоловік ще жить,
Якби росія не напала збоку.
Блокпост «Довжанський» холодно зустрів
Його із вірними товаришами.
Пекло червневе сонце угорі.
Воно запише подвиг у скрижалі.
Повзла через кордон ворожа гадь…
Безсоння наших мучило і втома:
Усюди їм доводилось встигать.
Думок снопи в Григорія: «Як вдома?
Мені ж узавтра буде тридцять три…»
Та терористи свято його вкрали:
Під мінометннм обстрілом пости…
І доля жарт лихий тоді зіграла…
Григорій гуманістом був завжди:
Прикрив і тут молодшого за себе.
Життя своє урятувать не встиг…
Заплакало над ним Донецьке небо…
У Білгород-Дністровський «на щиті»
Прибув Горчак, лишитись щоб навіки,
Своє завдання виконав в житті:
Став справжнім сином, батьком, чоловіком.
1.02.2026.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056644
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2026
автор: Ганна Верес