Вечір сонний над каміном
День стирає ластиком.
Кіт вмостився на колінах,
Муркітливо ластиться.
Аркуш пам'яті зім'ятий,
Інший тліє в по́лум'ю.
Чай на травах... трохи м'яти...
Щось запам’ятовую:
Незначне та невиразне
З ма́лева буттєвости,
Недомовок напівфрази
Між дивацтв химе́ристих,
Світлотінь в штрихах та плямах,
Фарб розмитих місиво,
Плеск емоцій надто млявих,
У яких ми ви́снемо.
Все стороннє, все, що при́йшле,
Поверхнево стелиться...
Кіт муркоче... мить колише...
За вікном хурделиця...
03.02.2026
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056625
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2026
автор: Олена Студникова