Дарує Бог життя, воно йде далі,
Але, всі дні – суцільна боротьба.
Коли є потепління в синіх далях,
Із серця відступає вмить журба.
Кручу зимових днів свої педалі,
Вони втікають, як сумна гурба.
Я душу зігріваю в холод шаллю,
Думок невтішних ллється вмить юрба.
Мороз і холод нас не вб`є – напевно,
Піде Зима в Світи за небокрай.
Нехай, не сподівається даремно…
Настане час, Весняні очі Край,
Зігріють наш, проміння будуть ревно,
Втішати цей Карпатський Диво-Рай.
28.01.2026
сонет написано під час вимкнення ел.енергії
Свидетельство о публикации: №0050372520260203
© Тетяна Іванова Юртина, 2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056616
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2026
автор: Тетяна Іванова - Юртина