[b]VI
МОЛОДА ДІВЧИНА З ТАРЕНТИНИ
[/b]
О, плачте, бідні галіони!* Плачте!
Птахи священні від Фетіди,* плачте!
Мірто з Таренто – молоду дівчину
Віз корабель чимдуж до Камарини.
Було все там готове до весілля, 5
До святкувань, веселощів, застілля.
Напоготові флейти й музиканти –
Хоч зараз можуть починати грати.
Весільна сукня, схована у кедрі,
І золото на руки й шию, й перстні, 10
Й парфуми різні для її волосся…
Вона ж була на галеоні в носі***
Одна стояла й роздивлялась зорі,
Втішалась, бо пливла назустріч долі.
Десь взявся вітер, колихнув вітрила, 15
Страшна у нього враз взялася сила.
І дівчина не встояла – упала
У хвилі моря й сильно закричала.
Накрили хвилі тіло тарентійки.
Й упало вниз…Уся в сльозах Фетіда 20
Боялась пожираючих чудовиськ,
То заховала з дна до скель, натомість.
І за її наказом нереїди
Те тіло винесли на мис Зефіру.
Гукали німф, ридали й голосили, 25
В труну вкладали, всю слізьми пролиту.
- Ми не змогли дівчину оживити,
Їй під вінець ніколи не ходити
І не надіти золото на руки,
Та нареченою уже не бути. 30
[i]
[b]Галео́н[/b] (ісп. galeón) або галіо́н (фр. galion) — великий багатопалубний вітрильний корабель XVI—XVIII століть з достатньо сильним артилерійським озброєнням. Від попередніх типів суден він відрізнявся довшим корпусом, нижчою носовою частиною та прямокутною кормою, а також наявністю ґальюна (зовнішнього туалету) на носі.
[b]Фетіда, [/b]також Теті́да, Те́тіс (грец. Θέτις) — німфа, дочка Нерея й Доріди (варіант: дочка кентавра Хірона), дружина Пелея, мати Ахіллеса, вихованка Гери.
[b]Та́ранто [/b](італ. Taranto, грец. Τάρας, Τάραντας, сиц. Tàrantu) — прибережне місто в Апулії на півдні Італії; адміністративний центр провінції Таранто;
[b]
***[/b](мається на увазі видовжену носову частину галеона),
[/i]
[b]Оригінал:[/b]
VI
LA JEUNE TARENTINE
Pleurez, doux alcyons! ô vous, oiseaux sacrés,
Oiseaux chers à Thétis, doux alcyons, pleurez!
Elle a vécu, Myrto, la jeune Tarentine!
Un vaisseau la portait aux bords de Camarine:
Là, l'hymen, les chansons, les flûtes, lentement 5
Devaient la reconduire au seuil de son amant.
Une clef vigilante a, pour cette journée,
Dans le cèdre enfermé sa robe d'hyménée,
Et l'or dont au festin ses bras seraient parés,
Et pour ses blonds cheveux les parfums préparés. 10
Mais, seule sur la proue, invoquant les étoiles,
Le vent impétueux qui soufflait dans les voiles
L'enveloppe; étonnée et loin des matelots,
Elle crie, elle tombe, elle est au sein des flots.
Elle est au sein des flots, la jeune Tarentine! 15
Son beau corps a roulé sous la vague marine.
Thétis, les yeux en pleurs, dans le creux d'un rocher,
Aux monstres dévorants eut soin de le cacher.
Par ses ordres bientôt les belles Néréides
L'élèvent au-dessus des demeures humides, 20
Le portent au rivage, et dans ce monument
L'ont au cap du Zéphyr déposé mollement;
Puis de loin, à grands cris appelant leurs compagnes,
Et les nymphes des bois, des sources, des montagnes,
Toutes, frappant leur sein et traînant un long deuil, 25
Répétèrent, hélas! autour de son cercueil:
'Hélas! chez ton amant tu n'es point ramenée;
Tu n'as point revêtu ta robe d'hyménée;
L'or autour de tes bras n'a point serré de noeuds;
Les doux parfums n'ont point coulé sur tes cheveux.' 30
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056582
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2026
автор: Ольга Калина