Зима, це злобна мачуха – не мати,
Вона, нас не жаліє взагалі.
І буде як конвой тримати в хаті,
Лише у мріях всі ми на Балі…
Є за дверима з снігу, з льоду грати,
Мороз і вітер всі укрив столи…
Ну, як скажіть у холоді цим спати?
Страждають нині діточки малі.
Але Надія не вмирає наша,
За злочини ми знищимо ту рашу…
У Нюрнбергзі, щоб думала вона.
Навіщо ця війна прийшла приблуда?
Від неї горе мирним, добрим людям.
Получить кремль у відповідь сповна…
30.01.2026
Сонет написано під час вимкнення ел.енергії
Свідоцтво про публікацію: №0050358120260201
© Тетяна Іванова Юртина, 2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056553
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2026
автор: Тетяна Іванова - Юртина