(27. 08. 1987 – 24. 07. 2014)
м. Кривий Ріг. Дніпропетровська обл.
Забути кров святу не маєм права –
Вона лишила в душах слід терпкий.
«Героям слава! Україні слава!» –
Так нині волю славлять козаки.
Він був єдиним сином у сім'ї,
Тож вистачало хлопчику любові.
Тепер батьки лишилися самі,
А їх синок гостює досі в Бога.
І гірко, й боляче моїй душі,
Адже життя людини обірвалось.
Було тоді Герою двадцять шість,
Та слід його безжально закривавивсь.
А скіьки ж планів мав він і надій,
Розумний, винахідливий і спритний!
Якби не сталося таких подій,
Мети б досяг, адже був непохитний.
Та все змінила клята ця війна…
Йшов чотирнадцятий… Крим став російським…
Ця сколихнула душу новина –
Він зрозумів: потрібне сильне військо.
І вже за кілька днів летів на схід,
Бо саме там вирішувалась доля:
Чи буде вільно жить його нарід,
Чи знов обує кайдани неволі…
Господь йому, здається, посприяв:
Путівку уручили в військкоматі
Туди, куди хотів, – в «Холодний Яр»,
Де вчив секрети мін і автоматів.
Підступна смерть зустріла там його,
Де він і побратими не чекали…
Відкрили вороги по них вогонь.
Немало там загинуло й «шакалів».
Не вийшов з бою й Олександр живим.
Душа у вись липневу полетіла…
Затрималась над Рогом над Кривим,
Доки туди доправили і тіло.
Дзвін Пам'яті у день той пролунав,
Нагадуючи світу й перехожим
Що із москвою ще іде війна,
Тож зупини її, Великий Боже!
1.02.2026.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056550
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2026
автор: Ганна Верес