Я прилечу до тебе вітром весняним,
Впаду із хмар дощем рясним,
Зорею з неба доторкнусь легенько.
І сонця променем заграю під вікном,
А місяцем над твоїм сном,
Я пропливу тихенько...
Губами губ торкнусь, відчую, що ти мій,
Зігріє серце кожен подих твій...
Стече сльозою спо́мин вже забутий.
Туди не допливеш тепер, не долетиш,
Але, так солодко дивитись, як ти спиш,
Хоч без надії, бо твоєю знов не бути...
Востаннє плачу, доки ніч сліпа мовчить,
Колись боліло... вже не тисне, не ятри́ть,
І лиш минуле ще не може відпустити.
В клубок змоталося все грішне, і святе,
Та десь у пам'яті залишилося те,
Що біль пекуча не зуміла задушити...
Мені вже час, сіріє небо за вікном,
Ховає ранок зоряний альбом,
Ти не тривожся, ще поспи хоч трішки.
Я прилечу до тебе вітром весняним,
Прийду з небес дощем рясним,
А може просто, по дорозі пішки...
́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056544
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2026
автор: Сергій Шарманов