Ще лютий пережити - і весна
постукає у двері першим бузьком.
Хоч не скінчиться ще, на жаль, війна,
та буде навкруги не так вже грузько.
І сонця промінь потепліє, мо'.
Зійдуть сніги, що впились у легені.
Зніме нарешті серце кімоно
і вивільнить себе з тугих ременів.
Скупається у первоцвітій мжі,
помолиться у білих клекоцеях
і врешті зробить кроки від межі -
хай кроки ті й, неначе зріст пігмея.
Та все ж, та все ж бо світла більш на раз
вбирається, коли довшІє днина
й надія лагодить новий каркас,
бо від зневіри втриматись повинна!
Дасть Бог, небавом зеленва́ рясна
розрадить наші відчаї й печалі...
Аби ще лютий, ну а там - весна!
Підемо далі...
31.01.26 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056489
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2026
автор: Леся Геник