Уже самотність в душу заглядає.
Хоче , мабуть, у гості завітати.
А ти стоїш і дивишся на неї,
Не знаєш, як і що її сказати.
Чи може не потрібно ще просити.
Хай ще поблудить десь там у долині.
А я ще з друзями так хочу потусити!
А може ще зустріну очі сині.
Моргають зорі:-" Дійсно ще зарано."
Колишуть в озері свій неповторний блиск.
І небо світиться у променях багряно.
Шепоче:-"Не спіши- це не останній зиск".
З самотністю також хочу дружити.
Подобається інколи в думках,
Слова чарівні з радістю ловити
Й минуле колихати у віршах.
Не бійся, проганяти я не буду.
Ти інколи на каву завітай.
Але назавди не збирайся тут селитись.
Бо ще в душі клекоче водограй.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056483
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2026
автор: Надія Тополя