Сонячносніжно. Як же сонячносніжно нині!
Зимні замети ховають сліди могил.
Очі небес проникливо соколині
Душі шрамують,що більше не мають крил.
Сум перемерзлий раз пораз спиняє подих,
Серце спиняє і разом із ним думки.
Настом надії єднає нас вряди - годи,
Іноді це дається - таки взнаки...
Сонячносніжно. Сонячноболісно нині,
Бо й у снігах не блідне пролита кров.
Небо все бачить, погляд його соколиний
Розпач таврує і згодом дає покров.
Сліпнем від сонця. Стишує серце стукіт.
Попри жахіття, що нам розпинають сни,
Линьмо у небо, в молитві стуливши руки,
Линьмо крізь лютий, з мороку - до весни.
01.02.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056480
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2026
автор: Вадим Димофф