Життя нелегко всім дається,
Жирує хтось, комусь прийдеться,
Як кажуть ноги іншим мити,
Й ту воду ще як юшку пити.
Була у чоловіка хата,
Маленька, зовсім небагата.
Дітей багато, батько й мати,
В кімнаті просто ніде стати.
Отож, тут треба щось робити,
Тож бога став бідняк просити.
Молився і казав він богу,
Надай, будь ласка допомогу.
Молитву Бог почув, згодився,
Невдасі уві сні приснився.
Й бажаючи добра, не зла,
Сказав, візьми собі Козла...
Той каже, Боже, а куди?
Невже не бачиш ти біди?
Бог каже, бачу, з тим змирися,
Козла візьми і не сварися.
Відмовити не зміг він богу,
Подякував за допомогу.
Козел скотина, та що треба,
Життя не стало. Знов до неба...
Той чоловік розкинув руки,
Щоб розказать про нові муки.
Бог відповів, знов не зі зла,
То вижени того козла...
Мораль, не Господа просити,
Самим потрібно щось робити.
Бо кажуть так, роби небоже,
То й Бог, можливо допоможе.
В. Небайдужий.
Лютий 2026 рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056472
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2026
автор: Небайдужий