Січе мороз, літають дрони,
Та кулі свищуть не на жарт,
Тримають хлопці оборону,
Несуть серця сталевий гарт.
Нас гартували триста років,
В голодоморах й Соловках,
По цій землі криваві кроки
З серпом і молотом в руках.
В колгоспах задарма робили,
За мітку - назву - "трудодень",
Скільки життями заплатили,
У шахтах знищених легень.
І на найтяжчих будівництвах,
Труд українських трударів,
В містах і селах виробництво,
Це кров та піт до мозолів.
Війні мільйонами сплатили,
Життями волю, та чомусь,
За це лиш тюрмами морили,
Та обкрадали Святу Русь.
Жили як в маслі комуністи,
А бідний люд їм - батраки,
І путь у нас таки тернистий,
Як з діда й прадіда шляхи.
Вже скільки років, ніби, воля,
Та тільки - "ніби" - боротьба,
Ламає той же ворог долі,
Та рветься в дім до нас орда.
Знов лиш життями українців,
Страшна ціна в новій війні,
Так підло нищать нас і ницо,
Знову земля наша в вогні.
Згиньте навіки, супостати,
Життя людини - Божий храм,
Над нами вам не панувати,
Бо ми не слуги більше вам.
Ми - Нація, в нас Віра й Мова
І Герб і Стяг наш - лише нам,
Так як було, не буде знову,
І дійсний клич: Смерть ворогам!
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056440
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2026
автор: синяк