Не грій мені долоні, не чекай,
Вогонь погас і попіл лиш летить.
Ми перейшли останній в світі край,
Де серце попри все могло любить.
Порожні стіни тиснуть на плече,
Твій голос в голові іще бринить.
Але сльоза вже більше не тече,
І рана в грудях більше не щемить.
Закрию двері, поверну замок,
Нехай мовчання стане як броня.
Це був останній, зболений урок,
Яким весь час я дихала щодня.
Не повертайся в пам'ять і в думки,
Я викидаю рештки сподівань.
Наші світи розійшлись назавжди,
Без довгих і болючих сповідань.
Давай залишимось колишніми,
Спаливши все до тла із памʼяті,
Нехай летить листами чистими,
Розмови, дні і ночі кляті …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056425
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2026
автор: Вірсавія Стрельченко