*********
Тут все навколо – мовчазні ліси,
А ближній обрій – пагорби суворі,
Привільно мріють під небесним хором.
Самотність… Тільки птичі голоси.
Зоріють кірхи… Стомлені гілки
До неба тягнуть парость довгоногу.
І тиша, мов саме мовчання Бога –
Про плинний час: хвилини чи віки.
А ти витаєш, в спогадах живеш
Про інший край, веселий, многоцвітний,
Де сонця повінь у квітучих вітах.
Там чорнобривців тихі вечори,
І Боже літо, й Трійця, явори…
Та мариться: п’ять років, п’ять пожеж.
************
Зимо! З твогО полону льодового,
Від заметілей хижих, навісних -
Врятуюся… Поміж снігів глухих
Осяє янгол долю і дорогу.
Весно! Живого світла зачерпну,
Що лиєш із небес Господніх знову.
Натуру збудиш пишну і чудову –
І серцем потеплію, оживу.
Надії трепет, щирі почуття
Відродяться – гряде весна життя!
Заграють барви – свіжі, ясноцвітні.
А буйнотрави в молодому квітні
Потягнуться до голубих небес.
Настане тиша щастя - і чудес…
#Світлана_Імашева
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056411
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2026
автор: Світла(Світлана Імашева)