Жив гарний, добрий чоловік, усе життя трудився,
В дворі і в полі працювать, ніколи не лінився.
Але біда була в сім'ї, кому б того розказати,
Синок його не працював, він лиш любив лежати.
Вже й до дівчат пора прийшла, потроху заглядався,
А щось зробить, то це біда, він ні за що не брався.
Ні до скотини підійти, ні землю обробити,
От погуляти син той вмів, а не хотів робити.
Його і вдома не лиши, бо бачиш йому скучно,
І в поле також не візьмеш, спекотно йому й душно.
Той чоловік і так і сяк, як риба об лід б'ється,
Примусить сина працювать, не може, не вдається.
Тож чоловік до мудреця й до шепотухи бабці,
Молився, бога він просив і вдень, вночі і в ранці.
Аж якось, хтось йому сказав, віддай но в чужі руки,
Нехай у найми він піде, то дасть йому науки.
Отож в сусіднєє село із хлопцем він подався,
В дворі чужому залишив, тай з сином попрощався.
Але ж і там, бо тож таке не навчене ледащо,
І за холодну воду він, не взявся, ні - не за що.
Хазяїн, добрий чоловік, щоб Бога не гнівити,
Був змушений тому ледащу два срібла заплатити.
Ті срібляки він батьку дав, сказать таке до речі,
А батько срібло те жбурнув, як було, все до печі.
Син і бровою не повів, він із таким згодився,
Спокійно відреагував і з батьком не сварився.
Так було ще не раз чи два, нам вже про те не взнати,
Та в світі, що тільки не є, кінець все має мати.
Один хазяїн був такий, що і в хвоста і в гриву,
Тож хлопець у дворі робив, полив і потом ниву.
Від перших півнів працював, і до заходу сонця,
І світу бачив він в той час, з малого мов віконця.
Але в кінці, за все важке, лиш мідяка в оплату,
Отож приніс до батька в дім, заслужену зарплату.
А батько, вже до того звик, то в піч, бо так вже було,
Влетів до печі той мідяк, аж у печі загуло.
Ти що зробив, син заволав, і жар почав згрібати,
Руками голими з печі, щоб п'ятака дістати.
Отож, цінується лиш те, що важко дістається,
Трудом і потом що добув, не легко, що вдається.
В. Небайдужий.
Січень 2026 рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056405
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2026
автор: Небайдужий