***

ти  колеш  нестерпно  
тону
йду  на  дно
святенниця
стерво
мені  все  одно
що  скажуть  наосліп  
із  берега
все  ж
душі  Океану  ніяк  не  збагнеш

лікуєш  пейзажем  підводних  глибин
пробої  загоюють
тиша  та  сплін

здіймає  угору
потреба  пливти

убивча  краса
у  химер  самоти

вдихаю  повітря  з  запасом  на  вік
ти  поряд  зі  мною
не  зрадив
не  звик
втікати  від  труднощів  

справа  морська
захоплива
щедра
та  все  ж  не  легка

розхитують  човен
емоцій  вітри
от-от
і  повернеться  
дном  догори
зі  слів  переплетених  в  серці
байдак

отямився  вітер
і  штилем  закляк

моїми  вітрилами    є  ти
і  був
і  тим
хто  мій  човен  собою  проткнув
і  тим  
що  лікує
і  тим
що  пече
і  бурею
й  спокоєм
вірним  плечем

і  силою
й  слабкістю
й  ще  більше  ніж

народжений  серцем  палаючим
вірш

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056397
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2026
автор: Серафима Пант