Я іду по рідненьких стежках,
А зима припорошує всюди,
Поцілунок уже на вустах
І розносяться трепетні звуки.
Кожен кущ, як коштовний кришталь,
Все завмерло навколо і тиша...
На деревах прозора вуаль,
Це мороз свої чари залишив.
А на клумбі немов сніжний рай,
Хризантеми стоять у пороші,
Тільки ти не спіши, не зривай,
Хоч зів'ялі та все ще хороші.
Споглядай, та впиши у рядок,
Світла мить для душі, то мов спогад,
Ця ж краса доторкнулась думок
І на ній залишився твій погляд.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056387
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2026
автор: Наталі Косенко - Пурик