Я тебе кохаю - так кохаю,
Як ніхто ніколи не кохав.
Чи зведе нас Бог колись, не знаю,
Але серце ти моє украв.
Ні, до уст моїх не доторкався –
Ми були, мов небо і земля,
Та як тебе бачила, вдягався
Дух мій в радість, в смуток… – опісля.
Слізьми мила я твою байдужість,
Вітром гнала з пам’яті ім’я.
Не звалилась, ноги мої - дужі,
Миром хочу ще упитись я.
Прагну дочекатись перемоги,
Честь віддати воїнам усім –
Тим, які із ранами – до Бога,
Й тим, які ще вернуться ґ у дім.
Буду йти вперед, щораз жвавіше,
З вірою долати день за днем.
Може, час прийде, мене потішиш –
Вигрієш палким своїм вогнем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056371
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2026
автор: Крилата (Любов Пікас)