А час спостерігає непомітно,
Запам'ятовуючи жести, погляд...
Весна йде за зимою, потім літо.
Все змінюється. Час незміно поряд...
Він, звісно, із суровістю не стежить.
Усміхнено прижмурює лиш очі.
А потім, на душі як раптом нежить,
Світлинами побавити мов хоче.
Знов заховався час і непомітно
Виблискує постійно об'єктивом.
Він, ніби батько той привітний,
За нами носить пам'яті штативи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056344
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2026
автор: Анжела Волкова