Море не знає меж,
сіль — то його причастя.
Хвилі — уламки веж,
ріжуть собі зап’ястя.
Ти ж — весь вселенський світ,
сяйво в п’янких зіницях.
Я ж тобі — дикий квіт
в зоряних таємницях.
Будь мені в сни містком —
стань моїм вільним ранком.
Променем — за вікном.
Кавою — за сніданком.
Будь мені всім, що є:
кров’ю, вином, вулканом…
Серце — воно живе,
доки воно кохане.
Хвилі об берег б’ють.
Знаєш, без тебе зимно.
Троном для мене будь,
поки тобі князівна.
Руки тремтять в руках
дотиком всіх епох.
В наших тісних світах
місце лиш для обох.
© Ольга Береза
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056326
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2026
автор: Ольга Береза