ДОЗРІЛО В ЗОРЯХ НЕБО ГОЛУБЕ

ДОЗРІЛО  В  ЗОРЯХ  НЕБО  ГОЛУБЕ

Дозріло  в  зорях  небо  голубе,  ✨
Розлило  тишу  в  сонні  виногради.
Я  так  боюсь  наполоха́ть  тебе,
Шукаючи  в  нічних  садах  розради.

Рибалка-місяць  виплив  на  поріг,  🌙
Закинув  невід  у  глибокі  во́ди,
І  срібний  пил  на  плечі  нам  поліг,
Як  тихий  дар  вечірньої  природи.

Пелюстки  сплять  у  краплях  кришталю,
Завмерли  вітру  лагідні  пориви.
Я  кожну  мить  в  душі  свої́й  молю́,
Бо  спокій  цей  —  як  небувале  диво.

Хай  ніч  іде  у  зорянім  плащі,
Спливають  дні,  мов  кораблі  у  морі.
Лиши́лось  тільки  світло  у  душі
І  ці  високі,  незбагненні  зо́рі.

Не  треба  слів  —  хай  музика  без  меж
Тече  по  венах  лагідно  і  стиха.
Ти  в  цьо́му  світі  теж  кудись  ідеш,
Ти  в  цьо́му  світі  теж  любов’ю  диха.

Засне  земля,  заколиха́на  сном,
В  обіймах  неба,  чистого  й  живого.
Лиш  ми  удвох  під  зоряним  вікном  —
Мала  частина  задуму  святого.

30.01.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056317
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2026
автор: КОРОЛЕВА ГІР