Хай, мов квіти, знов і знов
В серці розквіта любов
Дійсно просто чарівна,
Наче дівчина-весна,
До всього та всіх, аби
І краплиноньки журби
Й ненависті не було
В серці, а життя цвіло,
Мовби квіти навесні,
Цілі ночі, також дні,
Кожну неповторну мить
Їхню, доки стукотить
В грудях серденько у вас
Тихо крізь невпинний час,
Бо любов, яка пала,
Як вогонь, всіх нас від зла
Порятує. З нею ми
Всі щасливими людьми
Будемо в цім світі жить.
Прийде з нею лиш ця мить.
Зовсім це не новина,
Адже кожен з нас це зна.
Але знати це лишень
Недостатньо, а щодень
Я, вона і він, і ти
В серці маємо нести
Одне одному її
На роботі, у сім’ї,
Щоб із нею кожен жив
Та ніколи не тужив.
Євген Ковальчук, 05. 01. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056290
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2026
автор: Євген Ковальчук