Так хочеться невідворотно
"Заткнути" сирени виття.
І тишею доброю
Насолодитися.
Змінилось буття:
Поспіхом миємо посуд
В холодній воді.
А в когось її немає:
Будинки "замерзли".
І вибухи знову,
І в місті палає.
В перервах між вимкненням світла,
Уривками, поспіхом, похапцем
Наводимо певний лад.
Щось встигнемо до настання
Недоброї тиші, зловісної,
Яка відбирає життя,
Скорочує думку про радість,
Веселий розвіює стан.
...Зруйновані й темні оселі...
Позбутися хочеться "ран."
Думки паралелями стеляться-
Йде довготривала війна.
Багато всього зруйновано,
Багато змінила вона.
Та віриться, що дарма
Зло плани складає:
Світла воно не здолає-
Закону такого нема.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056272
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2026
автор: NikitTa