Свідомість, я прошу – не засинай,
Чекай у вишині ясні проміння,
Які покличуть у зелений гай,
Там віднайду всі втрачені уміння.
Розрадить серце мій чарівний Край –
Це мрія неосяжна дум-невпинних,
Де Сонечко зігріє водограй,
Коли мовчав у почуттях полинних.
Засяють миттю кришталеві роси,
Травичка заплете духмяні коси,
І з`явиться у небесах блакить.
Любов нести свою у Всесвіт дивний,
Щоб огорнути всі зірки чарівні,
Які ворожать в ніч – в натхнення мить.
26.01.2026
Сонет написано під час вимкнення ел.енергії
Свідоцтво про публікацію: №0050334820260129
© Тетяна Іванова Юртина, 2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056270
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2026
автор: Тетяна Іванова - Юртина