Зима присіла відпочити
Та стала гірко сльози лити,
Притих мороз тихо в саду,
Вода з'явилась десь в сліду.
Чиї сліди в снігу лишились,
Можливо тут весна бродила,
В снігах шукала первоцвіти,
Десь же зима сховала квіти.
Ще й вітер повівав попутній,
Лід на річках такий розкутий,
Синички, що зерно збирали,
Слідів також весни шукали.
Але озвався місяць лютий:
Яка весна тут може бути?,
Є в мене час ще для морозу,
Всю силу показати зможу!
Ще закую стежки й дороги,
Снігами вкрию перелоги,
Радіти рано в пору зимну,
Добра я маю повну скриню.
І закружляв танок з снігами,
Вітри в лісах співають гами,
Тріщить за вікнами мороз,
В зими відлига - то курйоз.
Та як не є, не довгий лютий,
Хоч він сердитий та надутий,
Встає вже сонечко весняне,
Зимова ніч коротша стане.
Там, глянь, закапає із стріхи,
І побіжать струмки для втіхи,
Вже березню весну так щиро
Птахи носитимуть на крилах.
Хоч лютий ще в правах своїх,
Шануймо зиму, вітер, сніг,
Не забуваймо що веснянки,
Співатиме котрийсь із ранків.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056265
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2026
автор: синяк