Що б зовні не накоїв світ вражди –
цунамі, апокаліпсиси, війни,
але найважливішим є завжди,
що зріє в нас при цьому всередині.
Бо зовнішні події – лиш міраж,
що кожну мить краде увагу й спокій.
Тому не варто входити у раж,
бо правда – в суті схована глибокій.
В природі нашій – істина і Бог.
Тож боремося з зовнішнім ми всує.
Бо в серці накопичується борг,
допоки ми з дзеркалами воюєм.
В такій нерівній, дивній боротьбі
здобуде перемогу завжди ворог,
який сидить у ній, в мені, в тобі –
здіймаючи в серцях конфліктів ворох.
Найважче – це всередині, в боях
його перемогти в собі, здолати.
Але проліг крізь нього в світло шлях.
Тож ось твоє забрало, меч і лати.
Відважно бийся з князем тьми в собі,
з його полками – страстями й страхами.
Допоки кожен біс, що в тьмі сидів,
в промінні твого світла не розтане.
Та доки це не втямить темний люд,
на світі тьма не виздихне, кудлата.
Тож поки люд зганя в дзеркалах лють,
тримай свої забрало, меч і лати.
© Сашко Обрій.
20.05.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056243
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2026
автор: Сашко Обрій