Скільки горя від війни
Люди в нас зазнали...
Горять вогники в вікні
Тих, хто вже не з нами.
Тягне цей кривавий слід
Вбивця споконвічний,
Нищить український рід
З поглядом цинічним.
Обстріли веде вночі
По містах і селах.
Щоб в мороз о цій порі
Без тепла в оселях
Залишатись не могли
В себе вдома люди,
Краще, щоб усі втекли —
План простий в паскуди.
Під завалами хай вмруть
В темряві холодній,
Хибний оберуть як путь —
Вирок їм сьогодні.
Ось беззахисне маля
Плаче дуже гірко.
Його мами вже нема,
На пів стелі дірка.
Підросте мале дівча,
Пригадає маму,
Як війна ця руйнівна
Вклала її в яму.
Дуже страшно там було,
Пахло димом з кров'ю...
Спогад ляже під перо
Сторінками болю.
Над катами страшний суд
Неминуче буде.
За решіткою згниють
Всі ці недолюди.
28.01.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056231
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2026
автор: Grace