Час від часу поринаю
У минулі я часи...
Бабцю свою зустрічаю,
Розтупилися ліси.
Посмішка її привітна,
Сонечком в душі стоїть.
Знов дитям розкрию вікна,
Щоб відчути дивну мить.
Затяжна зима роками
Замітає всі стежки,
Та як річка з берегами —
Знаю напрям, куди йти.
За далеке синє небо,
З трав м'якенькі килими...
Згадка та для серця треба,
Щоб тікати від зими.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056190
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2026
автор: Grace