Міст, адрес, квартир було багато,
та ніхто так душу ще не грів!
Буду за тобою сумувати,
теплий і шляхетний батьку Львів.
Ця розлука трапилась раптово,
і від того наш з тобою час
став іще смачнішим, наче слово,
що смакує трепетне дівча.
Впевнений: не раз ще перетнуться
наші втаємничені шляхи.
Я ж твоє тепло (хоч пам'ять - куца)
в серці збережу у час лихий.
Парки пишні, вулички гостинні,
ввічливий, на радість ласий люд,
і мурах, що бігали по спині,
спогадами в серце переллю.
Ринвам і бруківці так пасує
літній монотонний дріб дощу...
Місту ж личать галицькі красуні -
восьме із семи відомих чуд!
Крізь віки врочистий диха пращур
величчю орнаментів, колон.
Взявши з тебе все, що є найкраще,
мушу покидати твій полон.
Будуть інші вулиці і люди,
ріки, краєвиди, дні - нові.
Та відколи вчуло трепет в грудях,
серце вже нізащо не розлюбить
доторк твій шляхетний, батьку Львів!..
© Сашко Обрій.
30.06.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056186
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2026
автор: Сашко Обрій