Доцвітає тиша у роздоллі сфер...
Облітає цвітом... си́пле пелюстки...
Виляск безголосий чути дотепер –
Ніби виск із прірви, тільки навпаки:
У провалля ллється стоголоса тиш,
Дно обволікає гле́йка бе́згомі́нь.
Пелюсток прив'ялий – чарівний фетиш –
Покладу до чаю й пригублю... Амінь!
27.01.2026
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056175
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2026
автор: Олена Студникова