Буває так: у серці, як в саду
озветься крок, нечутний і невпинний.
Коли слова лягають у рядку,
мов краплі меду в соти щохвилинно.
Там, де перо торкається плеча,
згорає ніч, лишаючи автограф.
І в кожній римі — спалах і печаль,
і спраглий погляд, наче дикий розмах.
Коли думки змикаються в кільце,
і кров у жилах б’ється, наче море,
перо малює пристрасне лице
у дикім танці світла і покори.
Нехай горить папір від тих долонь,
що знають кожен вигин, кожну ноту.
Там, де в зіницях плавиться вогонь,
немає місця тиші чи дрімоті.
Смак диких трав і грішного вина,
вуста, що запечатують зізнання...
У кожній краплі — прірва і вина,
і шал, що не боїться розставання.
Хай серце буде спрагле, як гріхи,
чи сторінки, чи тіні на екрані…
А ми — безтямно вільні, як птахи,
що розривають пута у тумані.
Розкрий цей том. Відчуй, як між рядків
пульсує жар, нестриманою млою.
Це не слова — це шепіт берегів,
що прагнуть стати річкою стрімкою.
© Ольга Береза
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056171
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2026
автор: Ольга Береза