Ми розпочнемо з душею грати..
Друзі! наші веселі, весняні пісні.
Щоб можна було комусь співати
Слова надії, поміж журби рясні.
Гей, хлопці! В цей рік зламайте
Хребет ворожий, щоб бачив світ.
А для подиву ви ще й додайте! -
У річку киньте цей «пустоцвіт».
Чотири роки він небо хмарить.
Зриває спокій, ганьбить людей.
Вже, треба гниль оцю «попарить»
У пеклі, за те, що він краде дітей;
За те, що руйнує нам міста й села.
Мабуть, він досі величчю марить?
Зовсім, забуває про свої джерела.
Так! Він в цьому давно «не шарить».
«Наполеон»? він просто марить…
Ще трохи часу і йому кирдик!
Скоріш, хай, з трону шпарить,
Цей з розуму вижитий мужик.
А наша Україна буде далі жити.
Співучою! Та з ніжною красою!
Буде з іншими сусідами дружити.
Буде, завжди, творчою, молодою!
24.01. 2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056156
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2026
автор: filaya